Додати до закладок | 20-10-2014, 11:06
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЦЕНТРУ

   10 липня 1992 року розпорядженням Представника Президента України в Миколаївській області створено Миколаївський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (далі – центр).

Історія створення та становлення центру
   Першим керівником центру був Рукоманов В’ячеслав Михайлович,   який  очолював його з 1992 р. до 1999 р.
   З 1997 р. до 2009 р. центр стає провідним навчальним закладом на Півдні України, який навчав фахівців фондового ринку.


Історія створення та становлення центру
З 1999 р. до 2007 р. центр очолював Старєв Костянтин Анатолійович. В липні 2007 р. він передчасно пішов з життя.
   05 грудня 2002 р. центр  отримує ліцензію Міністерства освіти і науки України (серія АВ № 159823) на впровадження освітньої діяльності з підвищення кваліфікації державних службовців, працівників державних підприємств, установ і організацій за напрямом 1501 „Державне управління”.

  
З 2007 р. діяльність центру координував заступник директора ‒ Д.М.Дибченко. Відповідно до розпорядження голови Миколаївської облдержадміністрації від 31 грудня 2008 р. № 377-рк, Дибченко Дмитро Миколайович призначений на посаду директора центру. Історія створення та становлення центру
  
З 2010 р. у центрі відкривається Школа молодих управлінців. Запроваджено проведення виїзних тематичних короткотермінових та постійно діючих семінарів в районах Миколаївської області.  






ІСТОРІЯ БУДІВЛІ ЦЕНТРУ


 Історія створення та становлення центру
Будівлю за адресою вул. Таврійська, 46 (нині ‒ вул. Шевченка, 64) зведено спеціально для Миколаївського відділення Імператорського російського  технічного товариства (далі ‒ МВ ІРТТ).

   У Миколаєві відділення МВ ІРТТ створено 1869 року з ініціативи інженер-механіка К.П. Селезньова. Першим головою відділення став генерал-лейтенант Костянтин Іванович Константинов. Але, у зв’язку з невеликою кількістю членів МВ ІРТТ, недостатнім фінансуванням та смертю голови товариства 12 січня 1871 року, 3 квітня 1872 року воно припинило свою діяльність.
   Разом із тим, розвиток наукової думки й технічне переобладнання зумовили       необхідність відродження в Миколаєві цього товариства, що з 1874 року дістало назву Імператорського. Постанова ради Імператорського російського технічного товариства від 12 травня 1893 року дозволяла знову відкрити в Миколаєві відділення Товариства.
   МВ ІРТТ організовувало лекції з демонстрацією моделей і приладів, екскурсії, представляло на виставках технічні роботи. Бібліотека, що діяла при товаристві,  1903 року налічувала 6 тисяч томів. Товариство розглядало майже всі технічні питання, пов’язані з розвитком міста (водопровід, портові спорудження тощо).
   Спочатку Товариство збиралося на квартирах своїх членів, а загальні збори відбувалися в залах музичних класів, реального училища, жіночої гімназії, Міських зборів.
   12 червня 1899 року урочисто заклали власний будинок МВ ІРТТ на вул.  Таврійській, 46. Усі будівельні матеріали придбала особлива експертна комісія в складі інженерів Г.Н. Теодоровича, Л.Л. Роді, О.О. Лебединського  М.А. Котляревського. Споруду побудовано в стилі італійського псевдоренесансу з елементами класицизму,  з пиляного каменю вапняку. Спроектував її архітектор  Є.А. Штукенберг Історія створення та становлення центру
(див. фото), а виконав роботи ‒ Л.Л. Роді. Будинок був двоповерховим із підвальним приміщенням. Вхід до підвального поверху, що його планували використовувати під лабораторію та квартири для прислуг, був із двору. На першому поверсі спочатку планували орендні приміщення під магазини, за ними ‒ вестибюль із входом нагору в аванзал, потім ‒ зал завширшки з будинок, що мав слугувати залом для засідання товариства. Також там планували розгорнути експозицію технічного музею. Другий поверх мала займати бібліотека. Друга черга проекту передбачала спорудження великого залу, що міг би бути пристосованим для концертів із метою одержання доходу, а також флігеля для вечірніх класів ремісників. Будинок уведено в дію 17 грудня 1900 року. На урочистостях із нагоди відкриття були присутні члени МВ ІРТТ, вищі чини губернаторства, які виголошували вітальні телеграми від  Великих князів Костянтина Костянтиновича й Олександра Михайловича.


Історія створення та становлення центру
   Архітекторові Є.А. Штукенбергу так і не вдалося повністю реалізувати свій задум. Будівництво на позичені гроші обійшлося в 31 472 крб. 95 коп. Для того щоб сплатити борг, частину приміщень відразу здали в оренду. Підвал і частину першого поверху передано під технічну контору й магазин; іншу частину першого поверху ‒ в оренду тимчасовому будівельному комітету з перебудови колишнього острогу у виправно-арештантське відділення, а зал на другому поверсі ‒ для засідань цього ж комітету. 3 30 вересня 1906 року на другому поверсі почав діяти «Електро-біограф» (кінотеатр)  А.Е. Боярського.  
   З лютого 1907 року до 1910 року приміщення орендували українське культурно-просвітницьке товариство «Просвіта» і кооперативне споживче товариство «Трудова копійка». Тоді ж у залі будинку МВ ІРТТ відомий у Миколаєві танцмейстер С.Я. Шапіро давав уроки танців. В 1903 ‒ 1905 та 1910 ‒ 1914 роках тут розміщувалися класи технічного креслення й малювання. Місцеві газети постійно давали оголошення про оренду приміщень під магазини, склади, контори.            
   У будинку проходили засідання Миколаївської Ради робочих депутатів, створеної під час революційних подій 1905 року. 20 листопада 1905 року відбулися вибори депутатів. Близько 100 осіб були робочими заводів і підприємств, а також лівих політичних партій. Головою обрали лікаря  В.П. Краснуху. Рада організовувала діяльність бойових дружин, «біржі праці», установлювала графіки торгівлі в продовольчих магазинах, роботи пекарень, водопроводу, електростанції, лікарень, аптек, державного банку.
   Також Рада робочих депутатів видавала листівки, газету «Вісті Ради робочих депутатів».           Після указу Миколаївського градоначальника про заборону сходок і зборів, Товариство припинило своє існування. 1914 року в будинку відкрито лазарет для поранених і хворих нижніх чинів ‒  учасників Першої світової війни; 1919 року ‒ Союз інженерів, бюро  перекладів, технічно-комісійну контору, відділ викладачів і репетиторів; у 1922 року ‒ на першому поверсі - науково-технічний відділ губраднаргоспа, до червня 1933 року на другому поверсі ‒ музей революції (ІСТПАРТ).
   3 1926 до 1971 року ‒ на першому поверсі будівлі розміщувалося Миколаївське     архівне управління; з 16 серпня 1977 року до 01 травня 1986 року - філія (навчальний корпус) Миколаївського медичного училища; з 01 вересня 1992 року до                                01 грудня 1996 року - кардіологічний диспансер.          
   З 1996 року до 2005 року у будівлі розташовувався Обласний центр здоров’я.         2006 року історичну будівлю передано Миколаївському обласному центру    перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.      

(0512)
47 41 87